Сім’я-школа любові та виховання
Экспорт новин
СТАТТІ
| Жінка-педагог – 2010 25/08/2010 |
| Криниці художника Ісаака Тартаковського 23/08/2010 |
| Манеки-неко или манящий кот 19/08/2010 |
| День Незалежності України 19/08/2010 |
| Я жду ребенка 17/08/2010 |
| Гороскоп здорового способу життя Діва 24 серпня – 23 вересня 13/08/2010 |
| История любви 05/08/2010 |
| Будуємо мирне життя 03/08/2010 |
| Соціалістичний реалізм і тоталітаризм 19/07/2010 |
| Що треба знати про алергію 16/07/2010 |
КАЛЕЙДОСКОП
| Органічна єдність навчання і виховання |
| 28.09.05 | |||||
 При всій важливості, відповідальності, складності та невідворотності реформування вищої школи щодо підготовки фахівців, які професійно відповідали б вимогам часу, на наше переконання, неприпустимо витіснення із навчального процесу виховної складової. Не заперечуючи проти необхідності професійного зростання випускників ВНЗ, ми вважаємо, що формування громадської позиції, її соціальна адаптація повинні являти собою єдиний, нерозривний навчально-виховний процес. Тобто виховання має бути невід'ємною складовою підготовки еліти суспільства і у цьому одне із призначень освіти.Ми виходимо із того, що для формування особистості лікаря зовсім недостатньо наповнити її певною сумою знань тих чи інших захворювань, методами їх діагностики та лікування, правилами дій у тих чи інших ситуаціях, хоча це конче необхідно. Головним завданням соціальної адаптації, якій підпорядкована виховна робота у ВНЗ, стає, на нашу думку, виховання у майбутнього лікаря нового гуманізму, який ґрунтується на відповідальності своєї професії, потреб творчого мислення, озброєння методологією боротьби за здоров'я людини; підготовка до пошуку та прийняття правильних рішень. Зрозуміло, що без загально-методологічної, світоглядної підготовки досягти цього неможливо. У цьому зв'язку зовсім незрозумілою є тенденція Міністра охорони здоров'я України до постійного скорочення часу на суспільнознавчу підготовку. Безумовно, треба боротися і із СНіДом, і з туберкульозом, але не треба забувати, що ці хвороби - породження, перш за все, соціальне і корені його треба шукати у суспільно-економічиому та політичному житті. Отже настав час систематизувати навчально-виховну роботу у медичних вузах, адже подальша безсистемність, "хуторянство" згубно впливає на формування найбільш гуманної частини еліти суспільства - медичної. Ми вже багато втратили, подальші втрати неприпустимі. Тому для вирішення проблем виховання у медичних закладах України треба об'єднувати наші зусилля під керівництвом Міністерства охорони здоров'я, освіти та науки. Ці заходи не потребують особливих витрат. Бо виховна робота все більше поєднується із навчальним процесом, суспільною діяльністю студентів, стає складовою підготовки фахівців-медиків. Настав час надати їй не тільки громадського, а й державного статусу. А це вимагає активного залучення до неї Міністерств. У цьому плані доцільно створити під їх егідою "Методичне об'єднання з проблем виховання", визначати опорні вузи, що дало б змогу об'єднати науковий потенціал соціально-гуманітарних кафедр і спрямувати їх зусилля на виховання духовних людей, бо людське суспільство без духовності - суспільство тваринне. На жаль патологічний перекіс медичних вузів в сторону спеціалізації, привело до того, що суспільні дисципліни, які безпосередньо визначають виховання , вважаються "непотрібними" в умовах входження в євроінтеграційний процес. В той же час ми є свідками, що суспільні дисципліни були в основі конструювання таких галузей знань, як біоетика, прикладна етика та інші. Це все підтверджує, що креативний і евристичний потенціал суспільних дисциплін і в наступний час надзвичайно високий. Якось у відомого вченого Енштейна спитали, що йому найбільше допомогло в створенні нових наукових поглядів? Він відповів, що Достоєвський дав йому більше ніж усі відомі математики світу. Що давало людям сили для життя і подолання труднощів в кризові часи? Не знайдемо іншої відповіді, окрім тієї, що люди шукали відповідь в духовному відродженні. Занепад духовності веде до загальної деградації людини, тому виховна складова не повинна бути ліквідована у вищій школі! Нашим духовним міністерським поводирям необхідно зрозуміти, що ліквідація суспільних дисциплін при впровадженні "Болонського процесу", провокує освітянську структуру на душогубство. Віктор Первак професор, доктор філософських наук, завідувач кафедри суспільних дисциплін Київського медичного інституту Української асоціації народної медицини, Посол миру Довідка: Болонський процес Процес об’єднання Європи супроводжується формуванням спільного освітнього і наукового простору та розробкою єдиних критеріїв і стандартів у цій сфері в масштабах усього континенту. Цей процес отримав назву Болонського від назви університету в італійському місті Болонья, де було започатковано такі ініціативи. Головна мета цього процесу — консолідація зусиль наукової та освітянської громадськості й урядів країн Європи для підвищення конкурентоспроможності європейської системи науки і вищої освіти у світовому вимірі, а також для підвищення ролі цієї системи у суспільних перетвореннях. Болонський процес був започаткований 19 червня 1999 року у м. Болонья (Італія) підписанням 29 міністрами освіти країн Європи «Болонської декларації». Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітянського та наукового простору до 2010 року. В межах цього простору мають діяти єдині умови визнання дипломів про освіту, працевлаштування та мобільності громадян, що має істотно підвищити конкурентоспроможність європейського ринку праці й освітянських послуг. Цей документ передбачав прийняття загальної системи порівнюваних вчених ступенів, у тому числі через затвердження Додатку до диплома; запровадження в усіх країнах двох циклів навчання, при цьому перший, бакалаврський цикл, має становити не менше трьох років, а другий, магістерський, — не менше двох років; запровадження систем кредитів відповідно до європейської системи трансферу оцінок (ECTS); сприяння європейському співробітництву щодо забезпечення якості освіти, розробка порівнюваних критеріїв та методів оцінки якості; усунення перешкод на шляху мобільності студентів та викладачів у межах визначеного простору.
|
| < Попер. | Наст. > |
|---|