Сім’я-школа любові та виховання
 
Навчання дошкільнят
13.07.05
Уявіть собі похмунавчання дошкільнятрий сірий ранок: за вікном дощ, настрій ніякий, хочеться спати. Очі дітей прикуті до вікна, бо дощ стукає по підвіконню. „Прислухайтесь, що говорить дощ”, – звертається вихователь до дітей. „Він точно щось говорить, бо ми чуємо звуки. Які це звуки? Хто хоче спробувати скласти їх у слова? Коли дощ падає на підвіконня, він стукає і чується „кап-кап-кап”. Коли стікає з підвіконня: „ті-ті-ті”. Не можу я ці звуки скласти у слова. Незрозуміло. Хоча... дощі приносить західний вітер. Саме там, на Заході, знаходиться країна дощів і туманів. Хто знає, як вона називається? Так, це Англія.

Люди там завжди ходять з парасольками, полюбляють гарячий чай, а розмовляють англійською мовою. Можливо і дощ говорить англійською? Чи знаєте ви, що означає англійською слово „cap”?  „tea”? Так, „cap” означає „чашка”, а „tea” – чай. Наш дощ повторює слова: чашка і чай. Вслухайтесь. Повторіть. Певно дощ хоче сказати, що у таку негоду непогано випити гарячого чаю. Тож давайте приготуємо чай. Сервіруймо посуд до чаю. Хто пригадає, як буде англійською: блюдце, чайна ложка, цукор? А як сказати: подай мені, будь ласка чашку (чай гарячий, смачний, солодкий, дякую тощо)? Давайте уявимо себе англійцями, будемо пити чай і розмовляти англійською.

Після такого заняття можна помалювати. Тема малювання – парасольки від дощу. В ході обговорення  з кожною дитиною вибору кольору для парасольки, можна закріпити (чи вивчити) назви кольорів англійською мовою: червоний, зелений, жовтий, синій, голубий, золотий, фіолетовий, смугастий, різнокольоровий. „Виставка парасольок” не лише прикрасить кімнату, але й тривалий час слугуватиме стимулом для розмов, засобом закріплення назв кольорів англійською мовою тощо.

Заняття з математики можна проводити під час прибирання іграшок, в домашніх умовах – на кухні, коли дитина допомагає мамі. Розвиток комунікативних мовленнєвих умінь найкраще відбувається під час ігор та прогулянок в природі. Та це не означає, що організовані колективні заняття не можуть бути використані з цією ж метою. Можуть. Проте, при вирішенні навчального завдання дітям необхідно надавати більшої самостійності, забезпечувати право вибору способу досягнення мети, способу побудови взаємодії з однолітками в ході заняття, заохочувати ініціативність, відмічати докладені вольові зусилля, старанність, відповідальність. Тобто заняття з дітьми дошкільного віку потребують не збільшення часу і обсягу інформації, а уваги до їх організації та структури. Ми глибоко переконані в тому, що перш ніж давати знання дітям, необхідно створити канал, по якому вони „потечуть”, і тоді Вам як педагогу треба лише відкривати і закривати шлюз. Канал будується на основі інтересу дитини і бажанні дорослого ввести її у світ знань.

Слід наголосити ще на окремих моментах виховання : необхідності використання позитивної оцінки не лише тоді, коли дитина отримує позитивний результат своєї діяльності, але й за зусилля, докладені нею в процесі цієї діяльності. Причому останнє набагато важливіше. Дошкільники чутливі до фальші і тому, якщо оцінка зроблена дорослим формально, не відреагують на неї, або ж реакція буде негативною – наступного разу вони просто не стануть співпрацювати з цією людиною, не пояснюючи причин. Саме у відсутності порозуміння між дитиною і дорослим в процесі навчання, що виникає на основі відчуття дитиною фальші у словах останнього, криється протиріччя: при надзвичайно високому рівні IQ сучасних дітей показники успішності у початковій школі невпинно падають. Дитина просто не хоче співпрацювати з таким дорослим, занурюється у свій власний світ, перестає відповідати на поставлені питання (не тому, що не знає, а тому, що не хоче!) і отримує „ярлик” – тупий, нездара тощо. Чим більше тиснуть на дитину батьки і педагоги, тим далі й далі від них відсувається душа і розум .

Отже, насамперед, дитині необхідно надати можливість якомога частіше діяти самостійно. Здійснюючи опосередкований вплив на мотиваційну та вольову сферу дошкільника, вихователь здатен сформувати у нього основи цілісної системи знань про оточуючий світ у всьому багатстві взаємозв’язків та залежностей. При цьому, враховуючи вік і характер мислення дитини (наочно-дійове, наочно-образне), доцільно використовувати для навчання повсякденні реальні ситуації, гру, казку, а не організовувати навчання у вигляді шкільних уроків.

Бєлєнька Ганна Володимирівна, кандидат педагогічних наук, доцент Інституту педагогіки і психології НПУ ім. М.П.Драгоманова, фахівець Інституту розвитку інтелекту дитини. Працює на ниві дошкільної освіти понад двадцять років.

Додати коментар
  • Будь ласка, дотримуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для розкрутки свого сайту. Такий матеріал буде видалятися.
Ім'я:
Коментар:

Код:* Code
 
< Попер.   Наст. >