Сім’я-школа любові та виховання
 
Національна ідея
22.03.07
Національна ідеяВсюди зараз говорять про національну ідею. Суспільство, здається, починає дозрівати до розуміння необхідності мати таку ідею. Адже успішним може бути така держава, які і особистість чи організація, яка має чітко визначені цілі та місію свого існування.

Яка ж національна ідея, мета, місія потрібна Україні? Зараз багато говорять про європейський вибір України, про приєднання до вступу до Євросоюзу як можливу національну ідею, національну мету. Але чи може це бути національною ідеєю, чи національною метою? Якщо говорити про короткострокову, проміжну мету, то може. Але це мета максимум на десять-п'ятнадцять років. А що потім? Знову метання зі сторони в сторону чи спочивання на лаврах – мета виконана, прагнути ні до чого, а отже рости, розвиватися немає стимулу – і наступає стагнація, а потім занепад держави. Ні, нам потрібно більшу, грандіознішу мету, таку, від якої б захоплювало подих не тільки у нас і в цей момент часу, але й у наших дітей та онуків. Таку, щоб наступні покоління підхопили і продовжили нашу справу, не втратили здобуте минулими поколіннями, а навпаки – примножили.

Потрібна така мета, така ідея, яка б не була зациклена на якомусь одному, нехай і великому та могутньому регіоні – Європі, а включала в себе усі регіони, країни, увесь світ, і навіть більше – космос! Не зійшовся, врешті-решт, світ клином на одній Європі, крім неї існує безліч розвинутих країн, яких не слід випускати з точки зору сьогодні, щоб не втратити чогось важливого завтра. Взяти хоча б розвинуту Північну Америку, чи менш розвину Південну, а бурхливо зростаючі країни Сходу – Японія, Корея, Китай, з їх багатющою культурою, працьовитістю, філософією. Чи не обмежуємо ми себе, коли окрім Європи більше нічого не бачимо?

Можна сказати, що ми, як країна, повинні прагнути не просто до входження до Євросоюзу, а стати найкращими у світі! У Євросоюзу зараз своїх проблем не бракує, а отже, хто хоче додавати до цих проблем ще одну проблему з Україною? Але якщо сама Україна буде зростати швидкими темпами, швидко і ефективно вирішуючи проблеми, розвиваючи свої здобутки та переймаючи найкращий світовий досвід, то нас запросять туди, навіть якщо ми й не проситимемо цього.

З такою сильною національною ідеєю, направленою на вдосконалення, країна змогла б розвиватися незалежно від ставлення до неї з боку Європи і навіть після входження до Євросоюзу, здобуваючи авторитет на міжнародній арені.

Тому, якщо ми всі думатимемо, як стати кращими у світі, зробити свою країну кращою, то це приведе до чіткості в усіх наших діях. Щоб стати кращими, потрібно знайти у собі найкращі риси, цінувати та розвивати їх. Наприклад, нашу, українську гостинність можна було б перетворити на значний фактор розвитку країни через туристичну індустрію. А поки що ми губимо мільярди доларів, не маючи розвинутої туристичної інфраструктури, сучасної транспортної системи, широкої готельної індустрії.

У нас є багато того, що могло б зацікавити туристів з інших країн, але ми самі цього не цінуємо. Вже багато говорилося про те, що сотні замків в Україні перебувають на межі фізичного зникнення. Багато пам’яток історії та архітектури часто приносяться в жертву у боротьбі за квадратні метри у престижних місцях.

Ми повинні, нарешті, зрозуміти одну просту річ: завжди й усюди людей цікавить те, що є унікальним, те, чого не можна зустріти в іншому місці, або те, що є у невеликій кількості. Чи захоче хтось їхати за тридев’ять земель, щоб подивитися на сучасний типовий будинок зі скла і бетону, яких і так багато повсюди?

А ще, для того щоб нас поважали і цінували, потрібно хоч трохи думати про інших. Давайте подивимось на себе оком наших закордонних гостей. Як вони можуть пересуватися, наприклад по Києву, коли тут немає ніяких вивісок англійською мовою? В метро всі зупинки оголошують лише українською мовою, вказівники також лише однією мовою. Ну хіба важко писати на кольорових моніторах у вагонах назву станції ще й англійською абревіатурою (хоча б маленькими буквами)? Чи додати невеличкий напис латиницею на дороговказах? Здавалося б дрібниця, але згадую, як такі написи англійською, докладні карти, схеми на кожній станції метро рятували в Сеулі. Пам’ятаю, як кожного разу у мене з’являлось відчуття вдячності до гостинних корейців, які так піклуються про іноземців.

А ще, для розвитку потрібно вміння навчатися на досвіді інших. Як невелика країна Японія, яка має обмежені природні ресурси, після спустошливої війни змогла за лічені десятиліття стати однією з провідних країн у світі? Завдяки своєму працелюбству та вмінні переймати найновіший досвід інших країн. Це не привело до втрати нею своєї національної ідентичності.

У нас же часто можна почути думку: для чого нам учитися у когось, у нас і так все є. Є і справді багато чого, але не все. Україна володіє чи не найбільшими природними ресурсами у світі – землею, природними копалинами, але чомусь далеко відстає у розвитку від менш обдарованих ресурсами країн. А маючи чітку ідею, бажання зробити кращою свою країну, можна було б без заздрощів і звинувачень дивитися на досягнення інших країн і навчатися у них.

Така національна ідея змогла б об’єднати людей, адже і на сході, і на заході – усі ми хочемо жити краще, в кращій країні.

Андрій Лесів


Додати коментар
  • Будь ласка, дотримуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для розкрутки свого сайту. Такий матеріал буде видалятися.
Ім'я:
Коментар:

Код:* Code
 
< Попер.   Наст. >