Незабаром Новий рік
Переступить Ваш поріг!
Хай до Вас він завітає
З тим, що серце забажає.
Хай рікою щастя ллється,
Хай добро в сім'ї ведеться!
Хай між Вами згода буде
Хай Ісус Вас не забуде!
Зустріч Нового року – одне з найулюбленіших наших свят і дорослих, і дітей. Вже при самій згадці про нього в уяві зринають святково прикрашена ялинка, веселі зимові канікули школярів, новорічні ранки та вечори, Дід Мороз і нарешті - подарунки.
Проте не завжди і не всюди це свято було однакове – в різні часи і в різних місцевостях його відзначали по-різному. Сьогодні ми розповімо вам про походження Нового року і про все, що з ним пов’язано.
Новий Рік - воістину планетарне свято, яке знають, люблять і з нетерпінням чекають земляни - такі різні у своїх традиціях, релігійних переконаннях, історичних і сучасних культурних перевагах. Воно завжди несе із собою надію на здійснення бажань і планів. Історія свята сягає глибокої давнини і у різних народів існують власні традиції зустрічі Нового року, своя святкова атрибутика.
Історія зустрічі Нового року налічує близько 25 століть. На згадку вчених, цей ритуал вперше з’явився в Месопотамії, де у кінці ІV ст. до н.е. народилася цивілізація. У давнину святкування Нового року припадало на березень, бо з цього місяця починалися польові роботи. Древні римляни вважали березень першим місяцем року. Тільки у 46 року до н.е. римський імператор Юлій Цезар переніс початок року на 1 січня.
У Росії, з часу введення християнства, виконуючи звичаї своїх предків, літочислення починали теж з березня. У 1492 році великий князь Іоанн Васильович ІІІ затвердив постанову Московського собору про початок нового року - 1 вересня. Ця дата співпадає зі збором данини.
У 1699 році Петро І, після приїзду з Європи, почав нововведення в Росії, взявши за приклад святкування Нового року – 1 січня. У першу святкову ніч він сам випустив ракету, котра оповіла народові про початок року! І по сьогоднішній день усі народи нашої планети зустрічають Новий рік у перший день січня...
Найдавніша традиція зустрічі Нового року, як правило, пов’язана з розповсюдженим повір’ям “як Новий рік зустрінеш, так його й проведеш”. Люди чекають від цього свята чудес, нових успіхів, щастя й зустрічають його відповідно до традицій свого народу.
Жителі Англії обов’язково дотримуються звичаю надсилати листівки з різдвяним сюжетом всім знайомим. Напередодні Нового року в будинку повинен панувати зразковий лад. Посеред ночі господар широко відчиняє двері, щоб старий рік ішов, новий – заходив до оселі, з цієї миті чекають гостя. „Перша нога” – так називають новорічну прикмету, згідно якої, від людини, яка перша зайшла у будинок, після опівночі залежить наступний рік. Бажано, щоб це був чоловік. Вважається, що жінка приносить невдачу.
У Швеції діти протягом всього року збирають старий посуд, щоб у новорічну ніч розбити його біля дверей тих людей, які їх поважають та люблять. В свою чергу, господарі пригощають шкідників пиріжками, горішками та різними солодощами.
Угорці, щоб у Новому ріці бути заможнім та здоровим, вранці „миють” руки монетами. А в останні хвилини старого року тримають гроші у долонях і говорять: „У Новий рік з грошима!”
У Німеччині новорічне свято – сімейне. Вся родина повинна неодмінно зібратися за святковим столом. Апофеоз банкету – великий медовий пряник. Якщо ви хочете, щоб про вас згадували увесь рік, зробіть подарунок господарю – порцелянове поросятко, яке являє собою скарбничку.
Японці напередодні Нового року дарують друзям листівки із зображенням тварини, яка символізує Новий рік. Ця країна має традицію: бронзові дзвони буддійських храмів відбивають у новорічну ніч 108 ударів. Цифра 108 обрана не випадково. Японці вважають, що кожний із цих ударів виганяє одну з 108 пагубних звичок, які затьмарюють життя людини. Очищаючись таким чином, японці зустрічають свій загальний новий рік народження. Японський Новий рік неможливий без моти - круглого хліба із клейкого рису. Маленькі колобки із цього тіста, фарбують у різні кольори й нанизують на гілочки. На новорічний стіл подають страви, яким притаманна особлива сила: зацукровані скибочки морської капусти означають побажання щастя, біла квасоля - здоров’я, ікра – багатодітності, рисове печиво - символ достатку в родині. 1 січня японці традиційно всією родиною відвідують храм.
Традицій святкування Нового Року в нашій країні досить багато. Кожна епоха приносила щось нове. Від часів слов'янського язичництва нам дісталися переодягнені скоморохи та блазні. Епоха Петра Першого і наступних правителів-реформаторів принесла новорічну ялинку з іграшками, феєрверки та новорічний стіл з олів’э, холодцем та фаршированого качкою. Радянський Союз дав нам Діда Мороза з Снігуркою, поздоровлення президента, келих шампанського під бій Курантів та запашні мандарини.
Однак, незважаючи на традиційні й сезонні розходження у святкуванні Нового року, є в цього свята об’єднуючий атрибут (символ), без якого не обходиться жоден Новий рік – це Дід Мороз. Існує кілька версій його появи. В одніх країнах його ”предками” вважають „місцевих” гномів, в інших – середньовічних мандрівних жонглерів, які співають новорічні пісні. Образ Діда Мороза складався століттями, і кожен народ вносив у його історію щось своє. У різних країнах доброго дідуся називають по-різному: в Іспанії – Папа Ноєль, у Румунії – Мош Джарілє, у Фінляндії – Йоулупукі, в Англії й Америці – Санта-Клаус, у Швеції приходять одразу два дідуся: один, старенький з шишкуватим носом – Юлтомтен, другий – карлик Юлнісар, а в нашій країні – Дід Мороз.
Звідки ж з’явився цей зимовий герой? Слов’янський Дід Мороз – персонаж народного фольклору. Його образ складався століттями, і люди берегли своєрідний усний „літопис” старця у легендах, казках, обрядових піснях. Дід Мороз став казковим героєм і сучасності. Приклад тому поема М. О. Некрасова „Мороз. Красный нос”, вірш В. Я. Брюсова „Царю Северного полюса”, сценарії для кремлівських ялинок дитячих класиків Л. Касіля й С. Михалкова та інше.
Дід Мороз у наших предків асоціювався з лютими вітрами і морозами, але з часом з суворого та жорстого, він перетворився на справедливого, лагідного старого з білим волоссям і довгою сивою бородою. Приходить він завжди з своєю помічницею - Снігуронькою, вдягнений у довгу шубу, тримаючи в руках посох та величезний мішок з подарунками. Маленькі дітлахи шанують і люблять новорічних гостей, з великим нетерпінням чекають на зустріч. Ще заздалегіть готують вірші, пісні, концертні номери для виступу перед ними. В нагороду за це завжди отримують подарунки та ласощі. Але роль Діда Мороза не тільки принести подарунки та запалити новорічні вогники на ялинках, він – провідник в часі, що допомогає здійснити перехід з року старого в новий. Тому, кожний рік, діти та дорослі, чекають на повернення таємничого дідугана з сріблястою бородою і вірять у добру казку!
Історія появи новорічної красуні – ялинки.
Зимові свята неможливо уявити без аромату і свіжої зелені новорічної ялинки. Розуміння дерева, як символу життя – традиція більш древня, ніж саме християнство, і не причетне до якоїсь визначеної релігії. Задовго до того, як люди почали святкувати Різдво, жителі Древнього Єгипту в грудні приносили зелені пальмові гілки в свої будинки, як символ перемоги над смертю. Жреці-друіди вішали на дубові гілочки золоті фрукти в період свята на честь зимового сонцестояння. В середні сторіччя вічнозелене дерево з червоним яблуком було головним атрибутом святкування дня Адама та Єви, яке відмічали 24 грудня.
У 16 ст. ялинка з’явилась в європейських будинках. Легенда розповідає, що одного разу ватажок німецької Реформації Мартін Лютер у морозний вечір йшов через ліс. Раптом він звернув увагу на ялинку, крізь яку просвічувались зірки на небі. Це справило на Лютера таке велике враження, що вдома він поставив ялинку для своєї сім’ї і прикріпив до її гілочок свічки. Вогники свічок нагадували йому побачене зіркове небо. З того часу новорічні ялинки почали тішити дітей та дорослих в період зимових свят.
Спочатку їх прикрашали горішками та яблуками, а з часом прикраси ставали більш різноманітними та яскравими. Промислове виробництво ялинкових іграшок почалося тільки в середині минулого століття. Майстри видували іграшки зі скла, вирізали з картону дзвіночки, серденька, фігурки птахів та звірів, які потім розфарбовували яскравими фарбами.
Перша ялинка на честь Нового року в Росії з’явилась у 1700 році, за наказом Петра І. До кінця ХІХ ст. цей обряд став звичним для кожної родини. Але після революції все змінилось. Нова влада вирішила, що прикрашена ялинка – атрибут релігійного свята Різдва. І відповідно з нею, як і з релігією треба боротися. Ця заборона існувала до 1935 року, коли з’явилася ідея святкувати не Різдво, а Новий рік, і Віфлеємська зірка стала червоною п’ятикутною. Сьогодні, коли на дворі ХХІ вік, кожна сім’я сама в праві вирішувати - коли і як відмічати Різдвяні свята. Головне – щоб це було в мирі і злагоді!
Світлана Шевченко
Коментарів (3)
Додати коментар
Будь ласка, дотримуйтесь теми статті.
Особиста переписка та образи будуть видалені.
Не використовуйте коментарі для розкрутки свого сайту. Такий матеріал буде видалятися.
Коментарів (3)