Сім’я-школа любові та виховання
 
Відкрите серце
06.06.06
Відкрите серце Виховання духовності учнів на засадах традиційних національних цінностей українського народу, впровадження курсу християнської Етики було одним із найважливіших завдань, на які спрямував свою діяльність творчий колектив Українського колежу ім. В. О. Сухомлинського (СШ №272).

Педагогічний колектив, не забуваючи про свободу вибору та особистий пошук дитини, намагається формувати у юних мислителів шляхетні прагнення, добрі наміри, щирі намагання, які можуть завершуватися перемогою над злом у собі і навколо себе.

Навчання на духовних засадах не лише виховує гуманну особистість, що усвідомили істину, а й спонукає її до активних дій, пов'язаних із доброчинністю.

Сьогодні Духовність і Милосердя тісно переплітаються, стають на нелегкий шлях вирощення дійсно високоморальної особистості, особистості, яка зможе змінити навколишній світ на засадах добра та служіння заради миру.

Тому ми – юні миротворці та наші наставники допомагаємо дітям Дитячого будинку "Сонячний" у селі Жукін Вишгородського району Київської області та Допоміжної школи – інтернату №26 для дітей з вадами розумового та фізичного розвитку Дніпровського району м. Києва. Учні колежу неодноразово влаштовували акції допомоги вихованцям "Сонячного", даруючи їм не лише найнеобхідніші речі, іграшки, книги, а й маленькі концерти, сповнені любові та добра.

Результатом виховання на ідеях культури миру стала обґрунтована спрямованість навіть маленького учня на підтримку і захист миру в широкому розумінні цього слова (миру як захисту життя і прав людини, миру з собою, людьми, в родині, Батьківщині і навіть на планеті). Головною місією всіх наших акцій є не лише допомога тим, хто ЇЇ потребує, а й заохочення колежан до конкретних вчинків, адже культуру та навколишню ситуацію формує характер її носіїв, а культура милосердя залежить від миролюбних людей, чиї думки, почуття, доброчинні дії зміцнюють мир.

Чергова доброчинна акція «Милосердя», що подарувала безліч добрих та теплих вражень не лише дітям невеличкого дитячого будинку, а й учням нашої школи. Вже вкотре юні доброчинці намагались допомогти, подати хоч ще маленьку, але вже рішучу руку допомоги тим, чиє життя ще змалечку сповнене труднощів та переживань, тим, кому так часто не вистачає елементарного піклування та уваги. Діти сироти... діти, від яких відмовились батьки або ж просто віддали їх «чужим» людям на виховання також мають право на любов, підтримку та турботу, яких так часто не вистачає у цій складній реальності.

Наприкінці листопада 2005 року відбулася вже п’ята акція за участі школярів та вчителів Українського колежу, але цього разу колежанська спільнота змінила графік роботи доброчинності. Восени кожен клас робив особистий внесок у зібрання найнеобхідніших речей для дитячого будинку та інтернату. Кожен учень приносив свої маленькі речі, іграшки, щоб поділитися ними із нашими друзями. Прагнучи творити добро, мало хто звертав увагу, що розлучається з наимилішими спогадами дитинства і колись такими дорогими серцю речами. Всі ми розуміли, що, даруючи хоч і незначну дрібничку, але ту, що була частиною нашого життя, ми даруємо дітям крихту нашого добра, частинку наших сердець. І як все-таки приємно бачити на ще дві хвилини тому серйозних обличчях милу дитячу посмішку та очі, що світяться вдячністю та щастям. Всі класи закуповували предмети особистої гігієни та найнеобхідніші ліки, щоб допомогти вихователям, «другим мамам» діток, у вихованні та піклуванні за маленькими громадянами. Окрім безлічі подарунків ми привезли й іншу невеличку радість. Зібравши найталановитіших учнів колежу, шкільна рада організувала святковий концерт, спеціально присвячений нашим новим друзям.

Відкрите серце Нас приймали, як найочікуваніших гостей: ще в дворі інтернату було чути радісні крики дітей: «Вони приїхали, приїхали...». Ми почувались немов би юні феї та чарівники, які можуть із своїми хоч і досить маленькими силами виконати бажання дітей. Спочатку відчувався незначний бар'єр між, здавалося б, зовсім незнайомими людьми, але все-таки людська доброта, щирість та довіра подолали його, і колежани разом із дітьми з дитячого будинку зрозуміли, що тепер мають нових щирих друзів.

Разом ми згадали знайомі з дитинства ігри. Виконання української «Подоляночки» викликало у всіх шалене підняття настрою та ненаграну довіру, а "Веселий Крокодил" розказав малечі, що ж таке київське метро та перевірив їхні акторські здібності і винахідливість. Нам вдалося закарбувати їхню радість не лише на фотографіях, а й у наших серцях, і як тепер приємно згадувати їхні маленькі усміхнені обличчя та крихітні рученята, які так довірливо тримали твою руку та так весело обнімали тебе під час гри.

Після веселощів діти трохи розповіли нам про своє життя та мрії, а ми, як чарівники, пообіцяли виконати хоч їх елементарну частину. Їдучи додому, кожен із нас був переповнений неймовірними почуттями радості, яке може подарувати лише щира людська вдячність. У майбутньому ми маємо виконати їх бажання, які доручили нам, як юним джинам, тож стовідсотково наша зустріч не остання, бо одне з людських покликань та обов'язків - творити добро для інших!

Тетяна Гринчак ,
Анастасія Хайруліна
та "Юні миротворці" Українського колежу ім.
В. О. Сухомлинського Дніпровського району м. Києва

Додати коментар
  • Будь ласка, дотримуйтесь теми статті.
  • Особиста переписка та образи будуть видалені.
  • Не використовуйте коментарі для розкрутки свого сайту. Такий матеріал буде видалятися.
Ім'я:
Коментар:

Код:* Code
 
< Попер.   Наст. >