Сім’я-школа любові
Реклама
Экспорт новин
СТАТТІ
| Допомогти легко 25/02/2010 |
| 8 Березня 25/02/2010 |
| «Сумщино, любове моя!» 23/02/2010 |
| Вода основа життя 22/02/2010 |
| Поетична сповідь Світлани Єленчиної 19/02/2010 |
| Гороскоп здорового способу життя Риби 20 лютого – 20 березня 19/02/2010 |
| Блез Паскаль 17/02/2010 |
| Вовк, Лисиця та Журавель 08/02/2010 |
| Печінка 08/02/2010 |
| Путь чемпиона. Виталий Кличко 02/02/2010 |
Бальзам для душі
У дорозі було страшно, холодно та сумно. Багато хто скаржився на голод, а Тай це байдуже. Вона звикла. Сумувала Тай за дідусем та бабусею, за стареньким будинком. Будинком… Тут усі скаржаться на погане життя, та таких будинків, як у неї в селі, Тай навіть не бачила: земляна підлога, шибки, затягнуті папером або ганчір’ям, яке од вітру випадало та лякало її вночі. Ліс годував, бо там – гриби, горіхи, різні трави, з яких бабуся варила смачну юшку.
Вона сиділа сама... Вона хотіла заговорити, але до кого... До тиші? А що вона їй скаже корисного, що скаже тиші? Всі й так бачили її сльози, навіть тиша відчула присмак гіркоти. Вона плакала, захлиналася сльозима, їй було боляче... Вона задумалась про те, що було, про те, що не можна повернути назад.
Їхали довго, Ружена всю дорогу тримала маленьку на руках. Відділ, де працювала Ружена, проводив черговий рейд: повідомили про безпритульних дітей, що оселилися в покинутому будинку.
Дмитро, Тарас та Наталка змалку жили в одному будинку. Як-то кажуть «ще у пісочниці» гралися разом.
«Сестрице водице, здорова, лагідна, омолоджувальна та добра, зроби моє тіло та личко здоровими, гарними та молодими», – нашіптувала Галина, миючись. Вона завжди розмовляла з водою.
Друга світова війна мала величезний вплив на долю людства. В її часи багато країн зазнало величезних матеріальних і людських втрат. Але кохання в часи злетів та падінь, ясного неба та чорних хмар, безмежного щастя та великої біди залишається найсильнішим почуттям, яке спроможне здолати всі перешкоди та негаразди.
Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:
Світлана хутко вийшла із квартири. Невже це трапилося з нею? Невже вона бачила це? Сьогодні повернулася додому зненацька, зайшла до квартири, пішла до вітальні і побачила мати … разом зі своїм чоловіком… Мати одразу кинулась до неї, щось кричала, та Світлана гримнула дверима і за хвилину була вже на вулиці…
З ним познайомились на конференції. Обмінювались досвідом чи обманювались, хто як… Що це було – важко сказати. Мені – за п’ятдесят, йому за тридцять. Різниця в віці з моїм сином – два роки. І не питайте, хто старший. 
Со своей будущей женой я встретился на катке стадиона «Динамо». Мы с друзьями, Володей Пащенко и Юрой Дыбань (двоюродным братом Володи), были почти одногодки, учились в разных вузах Киева, но жили рядом, на Печерске, и часто проводили свободное время вместе.
Copyright © 2005-2009 Справи сімейні
