Сім’я-школа любові та виховання
Справи Сімейні
Экспорт новин
Его величество протокол
Автор: Галина Науменко
СТАТТІ
| СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА: КАВА = СЕКС = ПРЕЗЕРВАТИВ 02/07/2010 |
| Память – вечный солдат победы 25/06/2010 |
| Казки навколо нас 24/06/2010 |
| Гороскоп здорового способу життя РАК 21 червня – 22 липня 22/06/2010 |
| Виставка пастелей Анни Андріївни Носенко «Пленер на споришу» 21/06/2010 |
| Формула молодости и здоровья 18/06/2010 |
| Робіть добро 16/06/2010 |
| Страхи при беременности 15/06/2010 |
| Як починається наркоманія 09/06/2010 |
| Карнавал дитячої радості 07/06/2010 |
КАЛЕЙДОСКОП
Держава і cім’я
Гендерна рівність та відповідальне батьківство є тісно пов’язаними. Саме існуючі в українському суспільстві гендерні стереотипи часто стають на заваді чоловікам і жінкам під час розподілу сімейних обов’язків та виборі зручних гнучких моделей поєднання роботи з сімейними зобов’язаннями. В Україні існує стереотип, що лише жінка несе зобов’язання по вихованню дітей, а чоловікам відводиться роль матеріального забезпечення родини та ігнорується його роль як вихователя, применшуючи таким чином роль батьківства. Це призводить до того, що з одного боку жінка вимушена робити вибір між кар’єрою і сім’єю, а з іншого – чоловік, який має бажання, але не може взяти відпустку по догляду за дитиною.
27 листопада в Центральному будинку офіцерів Збройних Сил України під патронатом Державної соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді проходив перший в Україні Фестиваль соціальних проектів, ІІІ Всеукраїнський фотоконкурс «Світ дитячої мрії», в яких брали участь соціальні служби з усіх областей України й молодіжні волонтерські організації, та IV Національний фестиваль соціальної реклами. 
Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун у заяві з нагоди Міжнародного дня попередження насильства над жінками 25 листопада 2007 року ініціював Всесвітню кампанію із викорінення насильства над жінками. Кампанія має на меті досягнення трьох основних цілей: просування ідеї у всьому світі, використання досвіду ООН та посилене партнерство з національними та регіональними партнерами для підтримки зусиль Урядів, громадянського суспільства та приватних організацій.
Все в житті тече і змінюється. Недаремно древньогрецький філософ Геракліт казав, що неможливо увійти двічі в одну й ту ж саму ріку. І це правда. Так, дійсно, все змінюється з часом. Але потім, рано чи пізно, знову «все повертається на круги своя». Тільки на іншому рівні… Люди з давніх давен тягнулися ближче до природи, до землі. І в боротьбі за краще життя вони будували більш міцні і надійні кам’яні споруди, фортеці і навіть цілі міста для постійного мешкання і захисту від зовнішніх ворогів.
Украина стоит на пороге очередных выборов, и, как и раньше, с плакатов на улицах, с экранов телевизоров на нас смотрят чистые и открытые лица политиков, обещающих процветание и стабильность украинскому народу. Голосуйте за меня, и я дам вам… Такие призывы вы можете услышать везде.
Славянские народы всегда любили хорошо отдохнуть, и делали это с большим размахом. Ни одна народность в мире не отдыхает столько, сколько мы. Однако что за этим стоит? Что и для чего мы празднуем? Раньше, когда хотелось весело и шумно что-то отмечать, праздников было предостаточно. Многие до сих пор с лёгкой грустью говорят о том, что зря всё же отменили 7 ноября, то есть не сам день, а тот праздник, который на него приходился. Нынешнее молодое поколение те дни календаря не знает и знать не желает, зато имеет свои, на которых отрывается по полной программе. С обязательной бутылкой пива в руках, дикими криками восторга, а зачастую и таким же диким блеском в глазах.
Всюди зараз говорять про національну ідею. Суспільство, здається, починає дозрівати до розуміння необхідності мати таку ідею. Адже успішним може бути така держава, які і особистість чи організація, яка має чітко визначені цілі та місію свого існування. Яка ж національна ідея, мета, місія потрібна Україні? Зараз багато говорять про європейський вибір України, про приєднання до вступу до Євросоюзу як можливу національну ідею, національну мету. Але чи може це бути національною ідеєю, чи національною метою? Якщо говорити про короткострокову, проміжну мету, то може. Але це мета максимум на десять-п'ятнадцять років. А що потім? Знову метання зі сторони в сторону чи спочивання на лаврах – мета виконана, прагнути ні до чого, а отже рости, розвиватися немає стимулу – і наступає стагнація, а потім занепад держави. Ні, нам потрібно більшу, грандіознішу мету, таку, від якої б захоплювало подих не тільки у нас і в цей момент часу, але й у наших дітей та онуків. Таку, щоб наступні покоління підхопили і продовжили нашу справу, не втратили здобуте минулими поколіннями, а навпаки – примножили.
Как стать патриотом? На такой простой вопрос весьма нелегко найти однозначный ответ. Проведя социалогический опрос людей на центральной улице города, я понял, что мы теряем истинное значение патриотизма. Кто-то считает себя патриотом так как платит налоги государству. Другой говорит, что патриотизм – это знание языка и культуры своего народа. А еще можно услышать от людей, что жить в нашей стране – это уже патриотизм.
«Чтобы вы изменили в обществе, если у вас была бы такая возможность?» - с таким вопросом я обратился к людям на улице. Ну, представьте, что у вас есть власть, положение и все необходимые ресурсы для проведения реформ. Что бы вы изменили? Обычно можно услышать весьма банальный ответ: «Нужно менять саму власть, правительство» Ну, хорошо, а теперь посмотрите на реальность. В Украине избрали нового Президента, новое правительство. Что изменилось? Сейчас можно услышать некое недовольство, что кроме смены портфелей в правительстве, больше нет никаких изменений. О народе как раньше не думали, так и сейчас думают в последнюю очередь.
|
|
Copyright © 2005-2009 Справи сімейні