ЖІНКА КРИТИЧНОГО ВІКУ

Галина Степанівна обережно натиснула кнопку. – Страхова компанія «Радість» до ваших послуг, – прочинивши двері, усміхаючись на всі зуби, виголосив чоловік років тридцяти п’яти. Чим можемо вам допомогти? Завжди раді клієнтам. Галина Степанівна, переступаючи з ноги на ногу, трохи набравшись рішучості, швидко розповіла, що вже давно збиралася в подорож до подруги в Чехію.

Ось і виклик має, й усі необхідні документи зібрала, залишилося додати страховку. Після оголошеної суми, яку мусила заплатити, жінці стало недобре. Та вправний менеджер і тут знайшовся: – У нас найнижчі ціни! Можете звернутися до інших агенцій. Та й до всього – у вас критичнй вік! При слові «критичний» він опустив очі й ніби виправдовуючись, щось пробелькотів на кшталт того, що, мовляв…

Так і не знайшовши пояснення, окрім того, що існують якісь норми чи границі вікові, він обережно запропонував Галині Степанівні на вибір чай чи каву. – Не так часто це буває, – виголосила свою думку Галина Степанівна й причастилася до запашного чаю з лимоном. За кілька хвилин вона вже снувала серед сувенірних лавочок. Оленці куплю пряничків – вона їх з дитинства любить, а її чоловікові до вподоби буде цей кухлик. Наповнивши кошика, попрямувала до хати збирати валізу. Ось тільки фраза того менеджера зі страхової компанії не давала їй спокою. Жінка критичного віку… Галина

Степанівна подивилася в дзеркало. Їй значно менше дають років, це вона знає точно. Але ж документ свідчить про її шість десятків… Хвилинка смутку розвіяла усмішка й приємний спогад, як заспокійлива пігулка, що в тій же Європі жінки в цьому «критичному віці» ще лише мріють про пенсію… Вона швидко перевдяглася в спортивний костюм й побігла на спортивний майданчик. Коли віджималась на турніку, почула якийсь стурбований голос. Чоловік мало не плакав. Треба ж такому трапитися: виніс на прогулянку котика, а той заліз на дерево й ніяк його не зняти. Біля дерева зібрався вже чималий гурт «помічників». Хтось пропонував десь роздобути драбину, хтось – звернутися до спеціальних служб…

…Галина Степанівна непомітно пробралася через натовп, з легкістю вибралася на дерево, обережно взявши котика й оселивши його в куртці, спритно спустилася на землю. Простягаючи кота розгубленому господарю, вона зустрілася у погляді з молодим, зовсім не критичного віку, менеджером, який кілька годин тому виписував їй страховку.




Рейтинг: 
Рейтинг: Немає (1 голос )

Додати новий коментар