Патріотизм чи егоїзм?

Я народився та ріс до 20 років в одному з містечок Донбасу. Потім поїхав на навчання до Харкова, і вже закінчивши університет доля привела мене до  Києва, де зараз і живу. Нещодавно у розмові почув звинувачення на свою адресу, що я не патріот Донбасу, оскільки засуджую дії тамтешніх мешканців, і вважаю що вони чинять погано, що я зрадив своїй малій батьківщині. Це мене примусило замислитися над тим, хто ж насправді є патріотом, для того щоб дати оцінку моїм власним поглядам та діям.

Природно, що я зазирнув до словника, щоб впевнитися в точному значенні цього слова, і прочитав там наступне:

Патріот — 1) Той, хто любить свою Батьківщину, відданий своєму народові, готовий заради них на жертви і подвиги. 2) переносне значення. Людина, яка палко любить що-небудь, віддана якійсь справі (патріот міста та ін.)

Розмірковуючи над цим питання, я згадав складні дев'яності, коли Радянський Союз було нарешті зруйновано. Коли почалася розбудова країн, насильно зігнаних до купи і названих братерським союзом, коли Україна нарешті звільнилася від «турботи старшого брата». Згадалося мені, як в ті часи, в багатьох місцях України ходили на бійки район проти району, село проти села. Коли було страшно вийти за межі району в якому ти жив, оскільки можна було навіть не повернутися живим і тільки через те, що ти був не своїм, тобто мешканцем іншого району. Якщо дивитися з точки зору другого значення слова патріот (тобто переносного значення), то в принципі тих, хто ганяв мешканців іншого району у своєму районі, можна було назвати патріотами району, адже вони палко любили свій район і готові були «захищати» його від «чужинців». Зараз через багато років, після тих складних часів, ми згадуємо ті події як жахливий сон і розуміємо наскільки була невірною та шкідливою подібна поведінка, багато хто соромиться розповідати про те, що брав участь у тих бійках.

І тут в мене з'явилося якесь відчуття дежавю, оскільки наші поточні події — протистояння між сходом та усією іншою країною, мені нагадали ті буремні часи. Адже ситуація досить схожа, стара система влади зруйнована, в нас з'явилася можливість насправді позбавитися від «турботи старшого брату». Дії Росії також нагадали мені, як в ті часи до бізнесменів приходили «братки» і казали що ми будемо вас захищати, а коли чули відповідь що нас не треба захищати, вони починали робити так, щоб ми зрозуміли, що без їхнього захисту нам буде дуже погано.

Події що відбуваються у Донецькій та Луганській областях, нагадали мені ті перестроєчні часи, коли район ходив проти району, думаючи лише про себе, про задоволення якихось власних забаганок та інтересів. Той дитячий рівень сепаратизму ми вже переросли, адже подібне ставлення в ті часи, по суті відокремлювало один район міста від іншого. Однак зараз перед нами постав дорослий сепаратизм, підлітків з кийками та ланцюгами, замінили дорослі мужики з пістолетами та автоматами. Я вірю що ми пройдемо і цей етап, через десять - п'ятнадцять років ми будемо з сумом згадувати усі ці події, і комусь буде соромно розповідати про них.

Отже у світлі всього вищезгаданого, я ще раз замислився чи дійсно я зрадив своїй малій батьківщині. Здається мені, що справжній патріот, це людина яка живе за першим визначенням словника, що саме з такої точки зору нам треба давати оцінку власним діям. Адже патріот любить свою Батьківщину, а не просто своє місто або регіон. Патріот дивиться зі загальної точки зору, а не керується тільки власними або регіональними амбіціями або бажаннями. І тут мені спало на думку подивитися в словнику сенс ще одного слова - егоїзм.

Егоїзм — 1) Тенденція поводитися лише (або значною мірою) відповідно до особистих інтересів; 2) Негативна риса характеру, що полягає у себелюбстві, байдужості до людей, постійному нехтуванні суспільними інтересами задля особистих інтересів.

Хіба, коли ми намагаємося відстоювати інтереси тільки власного регіону, нехтуючи інтересами країни, це не є такий собі регіональний егоїзм. Зараз, коли країна знаходиться у важкому стані, коли їй загрожує зовнішній ворог, нашею головною метою мають бути інтереси країни. Спочатку ми повинні захистити країну, а вже потім наводити порядок у самій країні.

Я думаю що не помилюся, якщо скажу що усій іншій країні, а не тільки Донецькій та Луганській областям багато в чому не подобається наша поточна влада. В усіх інших регіонах, а не тільки на сході, виросли ціни, не завжди вчасно платять зарплати, та існує купа інших проблем, з якими так само зіштовхуються мешканці сходу. Однак, якщо ми справжні патріоти, ми повинні об'єднатися і захистити країну від зовнішнього ворога, а потім таким самим єдиним фронтом, під національним прапорами та з гімном України, якщо знадобиться продовжити міняти нашу владу, та мінятися самим.

Не дивлячись на те що 23 роки незалежності по суті було змарновано, адже розмови про національну ідею, більшою мірою залишалися тільки розмовами, народилося нове покоління, вільне від совкових стереотипів. Чому ультрас донецького "Шахтаря" стали на захист Майдану, ультрас харківського "Металісту" придумали образливу пісню про Путіна, ультрас "Черноморця" та "Металісту" досить агресивно відповіли на дії проросійських активістів в Одесі, тому що це і є те нове покоління. Адже воно виросло за часів України, воно не знає що таке Радянський Союз, для них є дивним, чому це сусідня країна, яка не зробила нічого гарного для України, намагається щось там нам нав’язувати та диктувати.

Тому, як не боляче дивитися на все що зараз відбувається в Україні, всі ці події дають надію. Адже в таких не простих умовах народжується єдина країна, народжується національна ідея. Я не знаю як швидко і чим самим це все закінчиться, але вірю в те, що це наш непростий шлях до формування єдиної нації, яка дійсно буде одним єдиним цілим. Часи кризи завжди були, для когось втратою усього, а для когось шансом піднятися до нових висот. Тому вважаю, що ми повинні зробити усе можливе, для того, щоб Україна не втратила цей шанс зараз.




Рейтинг: 
Ще немає голосів

Додати новий коментар