Новий рік родом з дитинства

Перші сніжинки ніжно вкрили землю, цілуючи крони дерев та зазираючи у вікна. Настрій — святковий. Молодий, тоді ще, тато приніс красуню-ялинку, а мама дістала велику коробку з новорічними іграшками, до якої ми, малі, тут же прибігли. Звичайно, там же скільки всього! Іграшки, гірлянди, вогники. Навіть Дід Мороз з внучкою Снігурочкою. Який же Новий рік без них? Ми з сестрою старанно вирізаємо сніжинки, наклеюємо їх на вікна, робимо гірлянду з кольорового паперу, прикрашаємо нею стіни в кімнаті.

Ялинку одягаємо разом з мамою, подаємо іграшки, розвішуємо прикраси. Ось і готова наша зелена красуня. Тато перевіряє, чи не зіпсувались новорічні вогники, і розвішує їх на ялинку, вмикає вогники. Наша ялинка замерехтіла різними кольорами, а ми — щасливі! За вікном сніг, вітер, зазирає у вікно сніговик, теж милуючись нашою ялинкою-красунею. 

Якщо є ялинка — значить будуть подарунки, такі довгоочікувані, вимріяні, бажані. 

— Мамо, і що, Дід Мороз знову приходив тоді, коли я спала? — запитую вранці, потираючи заспані очі. Бо ж хоч як намагалась його дочекатись, але не витримала й заснула.

— Так, доню, він не захотів тебе будити, він залишив для вас подарунки, — лагідно відповідає мама.

І ось ми з сестрою наввипередки біжимо до ялинки шукати подарунки. Радість. Сміх. 

Коли це було? Наче зовсім недавно, хоча так давно. Тепер одягаємо новорічну ялинку разом з сином. У його очах — захват від стількох яскравих кольорових речей-іграшок, які він тримає в руках вперше. Для нього — це просто кольорові забавки, для мене — спогади зі щасливого дитинства. Скільки іграшок зараз в магазинах — на будь-який смак. А я досі пам’ятаю ті сніжинки, вирізані з аркушів старого шкільного зошита, і кількаметрові гірлянди з кольорового паперу.

Яка краса! Ось і на нашій ялинці замерехтіли вогники, наче єднаючи минуле з теперішнім. Щастя всім у новому році! Бережімо те, що маємо, час не повернути назад. 




Додати новий коментар